Збірна України U-18 продовжує підготовку до виступу на чемпіонаті Європи, де перед командою стоїть завдання посісти місце в топ-3 Дивізіону В та отримати підвищення в класі.

Одним з гравців, які працюють в таборі команди є вихованець Черкаських Мавп Владислав Єфіменко, який останній рік провів у США.

В інтерв’ю прес-службі ФБУ Єфіменко розповів про підготовку збірної в Латвії, а також порівняв тренування в Черкасах та США.

– Збірна провела перші товариські матчі. Які висновки після них зробили в команді?

– Так, ми зіграли два контрольних матчі проти Латвії. Нажаль, обидва програли з невеликою різницею. Трішки не вистачило нам, програли підбір, при цьому процент реалізації у нас був кращим.

Втім, як нам вдалось дізнатись, збірна Латвії тренується 2 місяці, а для нас це був лише другий тиждень підготовки. В нас ще нема командної хімії, але ще місяць підготовки попереду, тому час ще є, щоб стати кращими.

Зараз на тренуваннях ми більше всього ставимо акцент на захист. Є такий вислів “напад виграє ігри, а захист чемпіонати”

– Яка атмосфера в команді?

– Дуже чудова. Всі стараємось один одного підтримувати. Нещодавно до нас приїздив Іссуф Санон, вихованець нашого тренера Олександра Мунтяна, він після гри підійшов і сказав, що давно не бачив такої підтримки, такої атмосфери, зарядився емоціями.

– Санон показував в своїх соцмережах, що привіз вам смаколиків…

– Ми дуже вдячні йому за це. Він привіз нам полуницю, кавун, інші ягоди, спортивне харчування. Він сказав, що ще приїде. Було приємно, як після гри він до нас підійшов і поділився своїм досвідом гри на чемпіонаті Європи у віці 18 років. Було цікаво послухати його історії.

– Від вашої збірної очікують потрапляння в призи і підвищення в класі. Чи відчувається тиск за результат?

– По собі такого не помічав, бо це уже не перший рік зборів. Ми збираємось цією збірною з 14 років і кожного року перед нами стоїть завдання боротись за золото. Плюс, повторюсь, у нас хороша атмосфера, завдяки чому ми почуваємось ментально сильними. Звичайно, нам є над чим працювати, але в нас ще є час.

– Ти згадав, що ви разом з 14 років – це проект ФБУ  U-14. Наскільки для вас зараз є плюсом, що ви вже який рік збираєтесь разом?

– Одназначно плюс. Я приїхав і в команді багато людей, з якими ми разом працювали в 14 років, в 15 років. Збір U-16  я пропустив через травму, але всі ці хлопці мені знайомі. Плюс ми підтримуємо спілкування в соцмережах. Це значно полегшує взаємодію на майданчику, зменшує необхідний час, щоб відчути партнерів, згадати зв’язки.

– Розкажи, з чого починався твій шлях в баскетболі?

– Я починав грати в Черкаських Мавпах. Мій перший тренер – Олександр Ворона, який зараз входить до тренерського штабу збірної. Він прийшов в мою школу, десь в четвертому класі, запросив спробувати себе в баскетболі і з того часу я продовжую грати. Хотів би йому подякувати, що він привів мене в баскетбол.

Ще хочу додати те, що дуже вдячний Максиму Міхельсону, що давав можливість тренуватись з командою Суперліги.

– Минулий сезон ти провів у США. Як там опинився?

– Як почалась повномасштабна війна тренер Черкаських Мавп Максим Міхельсон завдяки своїм зв’язкам організував збори у Латвії. Так десь 6-7 місяців я пробув в Латвії, в місті Валка, де ми грали, ходили в школу. Ближче до літа, коли завершився сезон, то тренер пообіцяв допомогу з пошуком команди. Спочатку ми планували поїхати у Фінляндію, але згодом з’явився варіант з США, а в мене з дитинства була мрія спробувати свої сили там.

В цьому році ми стали четвертими в чемпіонаті штату, вийшли в Суперфінал, але програли там. Перспективи?

– Можеш порівняти тренувальні процеси в Черкасах і США.

– В США більш індивідуальний баскетбол, більш швидкий, атлетичний, а в Європі гравці більше грають головою. Щодо тренерського підходу, то великої різниці я не помітив. Там багато працюють над твоєю ментальністю, щоб незважаючи на можливі невдачі чи промахи ти продовжував грати з холодною головою.

Є багато роботи в тренажерному залі, тренування кожен день, а в Черкасах могло були таких 2-3 тренування в тиждень і більш бігові вправи, як для легкоатлетів. Але я персонально займався с тренером над фізичною формою, працював над своїми слабкими сторонами.

– Як гадаєш, в яких компонентах своєї гри додав?

– За рік в США для себе зрозумів, що треба жорсткіше йти в контакт. А ще в США часто гравці йдуть на красиві данки, постери, що заряджає енергією команду, тому я також так намагаюсь грати.

– Вже є якесь розуміння щодо наступного сезону?

– Я не думаю про команду на наступний сезон. Контракта в мене нема, можу залишитись в Європі або повернутись в США. Зараз головна ціль – це тренуватись у збірній, потрапити в заявку на чемпіонат Європи, а там виграти золото.

Чемпіонат Європи (Дивізіон В), розпочнеться 21 липня в португальському Матозін’юші. Суперниками на груповому етапі нашої збірної будуть Нідерланди, Естонія, Румунія, Ірландія, Косово. Підвищення в класі та перехід в Дивізіон А отримують три кращих команди за підсумку турніру в Дивізіоні В.